ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧІ, КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ
ВИВЧЕННЯ ДЕЯКИХ ТВОРІВ ЕВРЕЙСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ В ШКОЛАХ УКРАЇНИ.
(ОПОВІДАННЯ ШОЛОМ-АЛЕЙХЕМА"ХЛОПЧИК МОТЛ" ТА ВІРШІ Г.ГЕЙНЕ)

Пояснювальна записка.
       Враховуючи те, що Україна є полікультурною державою, її громадяни мають отримувати полікультурну освіту. Більш того, українці, як і інші народи Землі, приречені в майбутньому на життя в спільному домі глобалізованого світу. Тут потрібна не тільки офіційна толерантність, а й, передусім, звичайна людська зацікавленість, культурологічна та релігійна обізнаність та терпимість. На жаль, в повсякденній мові та свідомості не тільки сільських, а й "ЧИСТА ГАРАДСКИХ" громадян України, ще залишаються та широко вживаються: "хохли" - "кацапи" - "жиди" -"чурки" - "чорно…."
       Вибір для статті саме цих творів обумовлений тим, що, працюючи в сільській школі на протязі 16 років, неодноразово був вражений особливостями мононаціонального середовища. Під час викладання зарубіжної літератури гостро відчувається ущербність  такого учнівського світогляду. Малий досвід спілкування та його обмеженість у сільських дітей, роблять їх замкненими та агресивними у відношенні до всього розмаїття етнокультурних явищ. Не подолавши такого куцого мислення, неможливо навіть мріяти про продуктивне функціонування в школах України зарубіжної літератури. Щоб не обмежувати можливості своїх учнів в майбутньому, постійно виділяю час для "етнокультурологічного лікбезу", намагаючись подолати або зменшити бар'єри несприйняття та тотального відторгнення "чужого-нетакого-ненашого = поганого".
       Робота з оповіданням "Хлопчик Мотл" та віршами Гейне можуть зруйнувати найбільш сталі та колективні стереотипи образу "домашнього ворога", "злого супутника", "головної перешкоди", яким в народному/ колективному-несвідомому завжди були громадяни єврейської національності.

       УРОК І  "Я  росту вгору" *
(Зображення в образі дитини світогляду єврейського народу)
       Мета: визначити авторську позицію та особливості творення образу головного героя; розвивати навички аналізу художнього тексту та усного мовлення.
       Тип уроку: бесіда з елементами творчого читання та дослідження.

       Вважаю за доцільне почати цю серію уроків з визначення для шестикласників терміну "псевдонім", підкресливши його широке використання в літературі багатьох країн, особливо на Сході. Записавши в зошити адаптовану словникову статтю (псевдонім - від грецького pseudos - вигадка, брехня і оnyma - ім'я, підпис, яким автор замінює своє справжнє ім'я з метою підкреслити якісь свої якості), розглядаємо та аналізуємо ряд псевдонімів, серед них - і Шолом-Алейхем. Підкреслюємо важкі обставини його життя і ін. Згадаємо псевдоніми ГОРЬКИЙ, БЄДНИЙ, КРОТКИЙ, САБИР (терплячий), і раптом - Шолом-Алейхем (МИР ВАМ). Замість скарги - ПОБАЖАННЯ/ВІТАННЯ. Зауваживши, що відповідь на це протиріччя будемо шукати разом протягом трьох уроків, занурюємось в текст.
       Учні отримали такі запитання до розділу 1, першої частини (далі Р., Ч.):
1. Визначте, від імені кого йде розповідь?
2. Знайдіть слова автора.
3. Скільки років герою і чи може, на ваш погляд, ТАК говорити дитина в 9 років?
4. Чи НАПИСАВ ЦЕЙ ТЕКСТ дев'ятирічний хлопець?
5. Визначте і доведіть текстом, спостережливий чи неуважний, розумний чи тупий (шостий клас розуміє, про що мова), добрий чи злий наш герой НА ПЕРШИЙ ПОГЛЯД?
       Створити творчу атмосферу можуть учні з творчої групи або 8-класники чи 11-, класники, які вже вивчали "Пісню Пісень" і присутні на уроці. Саме вони пояснять і слово "кантор", і особливості вікового виховання хлопчиків єврейського народу, і доведуть текстом, що:
1. Розповідь ведеться від імені самого хлопчика. "Я, Мотл", "...це я, Мотл, прозвав її Миня...", "...ми обоє, я і Миня", "Я - стриб"... і т.д.
2. Груди хлопчика ("з моїх переповнених грудей") переповнені. не тільки повітрям (душа, радість, високий текст "Пісні...") '
3. Автора зовсім не видно. Він представлений всього двома реченнями. "Отак виявляв своє захоплення першим весняним днем хлопчик кантора Пейсі. Зовсім інакше виявляла це Миня, сусідова теличка".
4. Але текст написаний не хлопцем в 9 років, а саме автором в 48 років (1907).
       Спільними зусиллями ми доходимо до початкових висновків, що хлопчик Мотл "не тупе теля" і не заслуговує ні потиличника від брата ( "та ще всією п'ятирнею", спостережливий!), ні побажання згоріти та визначення "гультяй" в українському перекладі, ні "Провались ты сквозь землю!" та слова "паршивец" в російському.
       Але це тільки на перший погляд. Щоб підтвердити чи спресувати наші попередні висновки, працюємо з Р.2. Слова Мотла: "Тато мені нічого не задасть" та їх традиційно-дитяча зухвалість спростовуються наступними ж реченнями та набувають іншого значення. Тато нічого не зробить не тому, що добрий чи вибачить або не помітить, а тому, що фізично не зможе вже майже НІЧОГО. І син з цього приводу не радіє, а сумує. Довести це текстом зможуть вже і найслабші шестикласники, аналізуючи наступне речення; "Цілі ночі він кашляє". А що ж робить Мотл цілі ночі, якщо ЧУЄ, ЯК КАШЛЯЄ батько, спить чи ні? Зрозуміти, чи чутлива і спостережлива він дитина, допоможе і його опис лікаря, і постійні описи червоних очей матері та брата. Можна коротко схарактеризувати І Р., який в шкільному підручнику відсутній (продаж шафи зі склом). Але остаточно дозволить нам впевнитись, що хлопець сприймає все свідомо. Р.4.
       "Раніш, у добрі часи, коли тато був здоровий і співав..." Учні самі скажуть про антонімічну ситуацію "раніш-зараз", "добрі-погані" часи і те, що Мотл сприймає сімейну трагедію повною мірою. На цьому "легкі місця" для шестикласників закінчаться. Що ж це таке, якщо розумний не по роках хлопець, лежачи на долівці в порожній хаті, зауважує: "простяглись... наче графи"? Хата порожня, а хлопчик начебто зовсім дурненьким стає: "Місця тепер, хвалити Бога, досить. Ціле поле. Насолода! Справжній рай!.." Словникові розшуки значень слів "граф", "насолода", "рай" в підготовленому класі зайві, бо навіть з голосу, без словника, зрозумілі, але НЕЗРОЗУМІЛІ в цьому контексті. Який "рай" в такому горі? Ось тепер треба напружуватись і шукати в словнику значення слова "іронія", а потім пояснювати ще й самоіронію та те, що іронія може бути ГІРКОЮ. Навряд чи всі осягнуть терміни "трагикомедія з елементами сатири", але загальне значення відчують. Ось тут і прийде час для повідомлення про релігійні погляді єврейського народу.
       Прив'язаність описаних подій до свята Великодня не випадкова. Бо, на відміну від православної Пасхи, під час якої печуть і вживають як ритуальну їжу вироби з квасного тіста з "багатим" докладом, єврейська Пасха має іншу атрибутику. Вчитель сам визначиться, в якому класі якою мірою можна скористатися наступною цитатою, але роботу з нею вважаю за необхідне і цілком можливе для шестикласників. "Коли євреї залишили Єгипет-полон, вони взяли з собою прісне тісто, приготоване поспіхом. Не було можливості та часу дати тісту закваситись. Таким чином одні і ті ж самі ОПРІСНОКИ-МАЦА (слово "маца" з пропущеного в підручнику Р.З) були символом їх поневолення, поки вони залишалися в полоні, але стали "хлібом волі", коли раби вирушили-вирішили здобути волю. Єврейська традиція підкреслює цю тотожність: атрибут поневолення може перетворитися в атрибут волі. Це залежить від того, яким змістом його НАПОВНЮЮТЬ ЛЮДИ та події". (Пасхальна Агада, с.5)
       Розповідаючи далі про звичаї єврейського народу, підтвердимо і пояснимо, що Мотл з набожної сім'ї І НЕ МОЖЕ НЕ ЗНАТИ того, про що ми дізналися тільки зараз. "Мотл, хлопчик кантора Пейсі". В Р.1 це словосполучення учні знайдуть чотири рази. Автор підкреслює його зв'язок із земним батьком, і з Батьком небесним, а також традиційне релігійне виховання в сім'ї , яким кантор займався ретельно. А це означає, що під час неодноразових пасхальних вечерь Мотл чув та засвоїв головні правила (не скажеш же дітям про ментальність!) поведінки. Вони неодноразово разом з батьком та всією родиною їли "їжу рабів" напівлежачи, як вельможі, а діти, згідно з таким мудрим Законом, задавали питання про деталі пасхальної трапези, а батько знов і знов повторював їм їх ФУНДАМЕНТАЛЬНУ МРІЮ про звільнення та волю. І треба зазначити, що батькові зусилля не були марними. Це побачать учні, коли повернуться до аналізу Мотлового монологу про пісню-політ. "Мені здалося, що я росту вгору, і мене тягне ген-ген туди, в глибоке-глибоке синє небо..." І качання по пустій підлозі - не божевілля, а дійсно - незмінна шляхетність та самоповага за будь-яких обставин. І в Могла на це ще є сили. На відміну від мами та брата. Він як втілення світогляду свого народу обертає, перетворює атрибут рабства (як у Виготського - форма знищує зміст в "Психології мистецтва"/ "Легке дихання") на свідоцтво про ВОЛЮ.
       Підводячи підсумки уроку, запитаємо ще і ще раз: "Чи може ТАК говорити дитина, створити ТАКИЙ текст?" І ми дійдемо спільної думки, що, скоріш за все, висловитися ТАК дитина не зможе. Але дитина МОЖЕ ТАК ВІДЧУТИ все. Ось ми і дійшли разом до визначення авторської участі в творенні ОБРАЗУ і творенні МОВИ цього образу. Відчуває все дитина, а слова ій в уста вкладає дорослий, який згадує себе. Про міру автобіографічного досвіду ми поговоримо на наступному уроці, а цей ми завершимо виставленням оцінок нашим маленьким дослідникам та аналітикам, мотивуючи ці оцінки.
       Домашнє завдання: підготувати відповіді на питання: "Чому хлопець, що знає напам'ять безліч текстів пісень, "співає без слів"? Для чого автору ця сцена на початку оповідання?"

       УРОК 2 "Я  відчуваю на моїх щоках її сльозу
(Зображення в образі дитини світогляду єврейського народу)
       Мета: зацікавити учнів дослідницькою роботою, продовжити роботу над характеристикою головного героя.
       Тип уроку: бесіда з елементами творчого читання та аналізу тексту.
Всі попередні знахідки, припущення , висновки на другому уроці потрібно перевірити і переперевірити.

       Почнемо з Р.5, де знову можемо спостерігати неузгодженість в поведінці героїв. Мама оглядає порожні стіни. Вона в розпачі: "Що робити далі?" Мотл спостерігає за її наморщеним лобом. "Я і мій брат Еля допомагаємо їй оглядати всі чотири стіни". Запитаймо в дітей, що вони роблять насправді? Адже зрозуміло,  що допомога погрібна, але не для оглядин же порожніх стін! Читає Мотл легко і по братових очах, як і по маминому чолу. "Мій брат Еля дивиться на мене засмучено і з жалем". Відповідь - на поверхні. Діти залишаються, щоб підтримати маму, щоб не залишити її в ПОВНІЙ ПОРОЖНЕЧІ, абсолютній бездуховній порожнечі! Чому' ж, коли в нас все так "зліпилося", Мотл, якого брат випроваждує надвір, вискакує, підстрибуючи на одній нозі? "Невже ми помилились? Невже наш чутливий хлопчик тільки й мріяв, що про сусідову теличку? А як же мама,-.батько і його, Мотла, виховання? Що це, загальні особливості будь-якої дитини, її природа така нестійка? Чи жорстока? Відповідь на запитання "Чи забув Мотл про все?" учні відшукають в o цьому ж абзаці, "...круглі очі (телички) тямущі, повні розуму, як у людини". Працюючи разом, доходимо висновку, що Мотл змінює лише зовнішній малюнок поведінки, а не внутрішній настрій. Бо тоді він би порівнював очі Мині з чимось іншим, за іншою аналогією. Ну, з вишнями, наприклад. Для чого ж він тоді стрибає, для чого так змалюється? Запитайте в дітей, що вони, роблять, коли серед товаришів, симпатичних дівчаток вони зазнають невдачі, їм дуже боляче від падіння в грі і т.д.? Діти скажуть, що тоді вони ВДАЮТЬ, ЩО НІЧОГО НЕ СТАЛОСЯ. "А мені не больно, а мені не больно!" Згадали? Так і наш Мотл поводить себе. Ви мене випроваждуєте з дому, в якому вже немає чого продати і де смертельно хворий батько? Ви мене жалієте, як малого? Добре! То й я вам зіграю роль малої та щасливої дитини! Хай мама порадіє. (Діти здатні на таке, пригадайте лише недавно читаного Тома Сойєра і його камуфляжне стрибання на одній нозі за квіткою перед будинком Беккі!)  Діти - то  великі іміджмейкери! Я підстрибую і пританцьовую не тільки для мами, а й для сусідів, для багатія Йосі: в нас все гаразд, все йде як водиться, дитина бігає собі, грається... І Мотлові дещо вдається. "Ну й місто! Щоб хоч хто-небудь звернув увагу..." - говорить мама. Це Р. 7. Непогано було б розкрутити учнів на пошуки аналогічної поведінки серед дитячих іграшок або літературних героїв. Можливо, учні пригадають "Стійкого олов'яного солдатика" чи народну іграшку "Ванька-встанька", а я сказав би, що єврейський народ, втіленням найкращих рис якого є хлопчик Мотл, нагадує мені каучуковий м'ячик. Чим сильніше його вдарити об землю...  Діти, справжні Магістри Гри, завершать фразу - ТИМ ВИЩЕ В ГОРУ (до неба, до Неба треба, щоб не сказали, а зрозуміли/ відчули!) ВІН ЗЛЕТИТЬ. Тут ми ще раз повернемось до Р.1 з мотивом польоту, щоб переконатись - цей мотив не випадковий. Адже ще до цієї сцени Мотл знає, що тато хворий і зараз погані часи, але все ж летить і співає не тому, що забув про горе, а ВСУПЕРЕЧ горю.
       Під час бесіди про іграшки зручно буде перейти до епізоду про гру серед колод. Це центральні, найважливіші вузли тексту. Розв'язавши їх, ми остаточно визначимо характер та інтелектуальні можливості нашого героя. Колоди згадуються нав'язливо, в оповіданні п'ять епізодів з ними. Чи випадково це? Аналіз Р.5 показує, що наш герой-бідняк робить собі з них "кріпость", а багатій збирається побудувати - всього-навсього - хату! Боже, які злидні!
       Багатій збирається збудувати ЛИШЕ хату, брат відпускає ПОБАВИТИСЯ біля колод. "Ай, колоди, колоди! Багатій Йося думає, що це його колоди. Нічого подібного! Це мої колоди. Я зробив собі з них палац і виноградник. Я - принц. Принц походжає цілком вільно у себе в винограднику..." Халабуда, штаб з колод і навіть палац - це шестикласники зрозуміють. А от "виноградник" з колод - У НАС не виходить. То чому ж виходить у Мотла? І навіщо автору чотири згадки про палац з виноградником в одному розділі (Р.8)? Ось тут знову нам потрібна допомога присутніх восьмикласників. Вони, мабуть, і самі порадіють, що текст для них прозорий, і нашим малюкам допоможуть. По-перше, восьмикласники повідомляють, що такі ж самі колоди звалені ще й в іншому творі Шолом-Алейхема "Пісня Пісень". По-друге, там теж разом з колодами - виноградник. Заглянемо й ми в програму наперед. "Наш двор - замок. Наш двор - дворец. Я - принц. Бузя - принцесса. Бревна, что сваленьї возле нашего дома, - зто кедрьі й буки, которьіе упоминаются в "Песне Песней"." "Наш двор уже не виноградник царя Соломона, что в "Песне Песней"." Співпадає і вік героя!
       "...Бузя. Она старше меня на год или на два, а обоим нам нет й двадцати. Теперь потрудитесь посчитать, сколько лет мне й сколько Бузе". Ми потрудимося і дійдемо висновку, що герою "Пісні..." 8-9 років. Бузі - 10. А коли нам повідомлять, що "Пісня..." писалася протягом 1909-1911 рр., а ми пригадаємо, що "Хлопчик Мотл" створювався в 1907-му, то... То стане зрозумілим, що ці два твори не тільки мають схожі мотиви, але НАСТУПНИЙ поглиблює деякі з ПОПЕРЕДНІХ мотивів. З великою обережністю можна припустити, що, розворушивши під кінець життя спогади "Мотлом", Шолом-Алейхем йде стежкою пам'яті далі, пригадуючи та обожнюючи своє минуле дитинство . В "Пісні ..." він, дорослий, заздрить собі -дитині. В той же час в оповіданні про Мотла (Р.8) "Всі мені заздрять. Навіть хлопчик багатія Йосі... заздрить мені на моє добро". Колоди то не Мотла, а Генаха і його батька, а ДОБРО - у Мотла. "Що ж це за добро?" - запитаємо в учнів. Так ненав'язливе згадуваний виноградник потрібен був, щоб розбудити саме і перш за все в єврейського читача (тексти створюються на ідиш та івриті) певні асоціації. І якщо для неєврея Мотл "грається в домік", то для читача обізнаного Мотл будує фортецю ДУХОВНУ. Шестикласники може не все зрозуміють, та восьмикласники засвоють. Мотл у своєму винограднику "походжає цілком вільно". Розуміє це навіть бідний багатій-хлопчик в "люстриновому костюмчику". "Дослідники" помітять, що в шкільному підручнику відсутня репліка-образа, яка є в повному тексті "...показьівает на мои штаньї, хохочет... й говорит: "Смотри, как бьі тьі чего не потерял"." Ця сцена набуває метафоричного значення та звучання. В одного з дітей є тільки гроші, колоди, костюми - але... А в другого, майже голого - є і палац, і виноградник, і сам він принц. Ось що таке уява! "Краще не будемо говорити o про штанці! Поговоримо краще про колоди..." Разом з учнями доходимо до розуміння того, що Мотл - творча особа, яка творить свій світ. Це ще один доказ автобіографічних рис героя, бо не міг би Шолом-Алейхем стати письменником, не май він в дитинстві рис творчої особи. Такою особистістю (лейтмотив польоту, казкової країни, свого палацу) Шолом-Алейхем був у дитинстві, був під час написання своїх вже дорослих творів-палаців. Цікаво, що "Хлопчик Мотл" видавався і під іншими заголовками. Але їх аналіз виявляє авторські пошуки на одному й тому ж понятійному полі. "Діти межі" - ця назва потребує як буквального, прямого пояснення (черта оседлости/межа осідлості), так і переносного (межа світів, межа між реальністю та художньою дійсністю, межа між добром та злом, життям та смертю). "Записки хлопчика-сироти" підтверджують творчі та інтелектуальні можлистві Мотла та його схильності до красного письменництва.
       Мотл - лише один з галереї образів дітей-героїв в світовій літературі. Можливо, учні самі пригадають відважних одинаків: Асоль, Маленького принца (це взагалі -тема для домашнього завдання творчого рівня, або й дисертації...), того ж Маленького обідранця... Всі вони в певному розумінні живуть за межою осідлості. Але всі вони, такі, що, коли не можна рушати праворуч-ліворуч, рвуться душею ВГОРУ, до неба, до Бога. Хоч в кожного він свій.
       Завершуючи другий урок, підтвердимо, що герой (його образ) дійсно росте -будується ВГОРУ. Разом з образом героя ВГОРУ росте і читач. Шолом-Алейхем будує не тільки героя, він, як казав Умберто Еко, "створює свого читача, ростить читача".
Домашнє завдання: намалюйте або напишіть список епізодів, які ви замовили б художнику-ілюстратору до "Хлопчика Мотла". Обгрунтуйте свій вибір.

УРОК З " Сьогодні свято, мамо... не можна плакати, мамо"
(Зображення в образі дитини творчого начала єврейського народу)
       Мета: розвивати навички аналізу художнього тексту та зв'язного мовлення;
продовжити роботу над характеристикою головного героя; формувати зацікавлене ставлення до творчих особистостей.
       Тип уроку: бесіда з елементами творчого читання та аналізу тексту.

З кожним уроком ми впевнюємося, що та дослідницька робота, яку ми ведемо, приносить нам переконливі ДОКАЗИ наших припущень. Повертаючись до Р.1 і домашнього завдання до першого уроку, ми можемо вже з ряду учнівських припущень визначити найбільш обгрунтовані.  На запитання "Чому хлопчина співає без слів? Чому автору потрібна ця сцена на початку твору?" можна сказати наступне. Автор задає тут лейтмотив ТВОРЧОЇ НАТУРИ, яку переконливо втілено в образі Могла. І з розділу до розділу НАРОЩУЄ саме ці особливості образу. Тікаючи від страшної реальності МЕЖІ ОСІДЛОСТІ не в забуття, не в пустощі, а в творення власного світу, Мотл неначе говорить своїми діями: "Ви не достанете мене, ви не зачепите мене. Бо я переміщуюсь САМ за межі вашого злиденного світу. Я не просто зникаю, розчиняючись в пісні, я в оболонці найдавнішої та найпоетичнішої з пісень - "Пісні понад Піснями", "Пісні Пісень"". Довести це нам допоможе ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ текстів "Хлопчика Мотла", "Пісні Пісень" Шолом-Алейхема та біблійної "Пісні..." "...зеленої травички, що вибивається із щойно звільненої від снігу землі, і обоє заразом вилізли ми з похмурої тісняви, щоб зустріти перший любий, ясний теплий весняний світанок". ("Хлопчик Мотл")
       "Вот, зима уже прошла; дождьминовал, перестал. Цветьі показались на земле; время пенья настало, й голос горлицьі сльїшен в стране нашей". (Песня. П.2 - 11, 12)
"Я буду свободен... играть на улице, на вольном воздухе... Кругом широкая, вольная, мягкая даль. Мостами на горке, что за синагогой, пробивается травка, зеленая, свежая, трепещущая. Со свистом й щебетаньем проносится над нашими головами ровная ниточка маленьких ласточек, й снова я вспоминаю "Песнь Песней":
       "Травка показалась на земле, наступило время соловья, й ранний голос певца весньї уже oсльїшен в наших местах... вспоминаю "Песнь Песней", которую я перед пасхой учил в хедере"". ( "Песнь Песней" Шолом-Алейхема)
       Ось тепер всі наближення та припущення стають доказовими. І нарешті ми можемо повернутися до ВИНОГРАДНИКА з другого уроку. Цей ланцюжок (граф -принц - сад - виноградник) невипадкоаий. І треба ще і ще раз пояснити учням, що не виноградні грона - основа мрій про виноградник. Не їсти, не харчуватися мріє Мотл і не від голоду потерпає (хоч і від голоду теж!), а "Подкрепите меня вином, освежите меня яблоками, ибо я изнемогаю от любви". ( "Песн.П.2-5)
       І хлопчик, і пташки, і сусідська теличка - всі вони НЕПЕРЕМОЖНІ обставинами СПІВЦІ ВЕСНИ. Розмова з учнями на такому рівні дасть їм змогу швидко ототожнити сезони як з певними періодами людського життя, так і з різними суспільними явищами. Весна - юність, зима - старість, весна - підйом, зима - занепад, сон, смерть...
       Я знемагаю від кохання... не ненависть мене точить до ворогів, забудьмо їх! А невимовне кохання до світу. Тому і співаю без слів. Співаючи - молюся: "Мене охоплює якесь нелюдське піднесення, небесне натхнення: "Ой, тату! Ой, батечку! Ой-ой, любий боже!"" З ТАКИМ сином канторові НЕ СТРАШНО ПОМИРАТЬ! Лишається лише хвалити Бога. "...кашляю я часто... а сон мене якраз не бере... Але, хвалити Бога, П'ятидесятниця... Таке свято... І гість... Гість на свято..."
       Батькове виховання продовжують мама та брат. "...коли тато розпитуватиме, відповідай: "Хвалити Бога!" Так наказує мені мама, а мій брат Єля пояснює мені трохи докладніше: "Щоб ти не скаржився, не розповідав різних байок про позаторішній сніг. Відповідай тільки: хвалити Бога"." Ще й ще раз бачимо ми разом з учнями фундаментальне світоглядне правило єврейського народу - мужність і віра, мужність і оптимізм - ПОПРИ ВСЕ! Це ще одне з пояснень вибору автором саме такого псевдоніму. Здавалося б, природніше було б взяти псевдонім з прямим захисним значенням. Наприклад - СТАЛІН. А наш Рабінович, згідно зі світоглядом свого гнаного і горьованого народу, бере побажання МИР ВАМ за псевдонім. Мир вам -всім, в тому числі і ворогам - мир. І раптом виявляється, що такий беззахисний МИР-ШОЛОМ захищає краще, ніж шолом СТАЛЕВИЙ. Шолом-Алейхем з Мотлом - заколотники. Заколотники в кращому розумінні цього слова. Вони вчинили заколот проти насильства. І перемогли. Біль та страждання стали, незамінними вчителями не тільки автора та його героя - всього єврейського народу! Та цей біль спонукав єврейський народ до критичної переоцінки всього оточуючого. І це повинно допомогти і читачеві не приймати покірливо все те, що нав'язується йому ззовні, а поставитись до оточуючого як до своєї власності (це мої колоди!), поставитися ТВОРЧО. Бо цей світ - наш. І ми несемо відповідальність за його устрій та організацію таку ж, як і всі інші. Своєчасним буде тут зверненнями) Біблії. В посланні Якова є така порада: "Будь виконавцем Слова - не тільки Його слухачем!" Виконавцем, Співцем, Творцем!
       Мова, на якій творив письменник, - тема окремого дослідження, але на уроках не можна не сказати хоча б про тісний зв'язок з російською та українською мовами та культурами, проілюструвавши це хоча б декількома прикладами.
       Забитість, відчуження, штучне позбавлення цілого народу ПРОСТОРУ автор підкреслює вигаданими топонімами: Тунеядовка, Затрапезовка, Касриловка. (Для факультативу - порівняти з некрасовським: Горелово, Неелово... Неурожайка тож...)
       Та Тунеядовка не може стримати бажання Мотла творити - працювати душею. Мрія про свій виноградник як втілення РАЮ не залишає ні хлопця, ні його народ. Забігаючи наперед разом з 8- чи 11-классниками, згадаймо цілу літературну галерею дітей-творців. Асоль плекає свій корабель. Маленький принц - свою планету. Том - свій острів, Мотл - палац та виноградник. "Душа обязана трудиться".
       Хоча штанці Мотла ("Побачили ви б оті штанці - ну, ну!") напрошуються на зближення з шинеллю Акакія Акакійовича (говорить він "...почти умоляющим голосом ребенка...", та й образ "маленької людини" випливає з пам'яті), в оповіданні Шолом-Алейхема герой - ПРЯМО ПРОТИЛЕЖНИЙ. Башмачкин "...питался духовно, нося в мьіслях своих вечную идею будущей 'шинели". А хлопчик Мотл носить в думках своїх вічну ідею волі: "Я - принц. Принц походжає цілком вільно у себе в винограднику..." Башмачкін виходить від кравця, який виносить приговор старій шинелі, "совершенно уничтоженньїй", а втративши нову шинель - помирає. А Мотл, майже без штанів і босий, втративши батька, не тільки має сили жити, але й має сили поділитись тою силою з іншими. "Не можу бачити, як вона плаче, і як умліває, і як тремтить у мого брата на очах. Я залишаю мій палац із моїм виноградником (ось звідки сили беруться!), підходжу до неї ззаду і кажу їй тими словами, що і брат Еля, і сльози капають (аж ось де!) з моїх очей: Мамо! Сьогодні свято, мамо, сьогодні Зелені Свята, мамо! Мамо, не можна плакати, мамо!.."
       Закінчуючи урок, пробуємо підвести учнів до розуміння образу Мотла як ВЕЛИКОЇ МАЛЕНЬКОЇ ЛЮДИНИ. І пояснення її великої душі - як результат спілкування з ВЕЛИКОЮ Книгою - Біблією. Мотл - ВЕЛИКА душа, хоч на перший погляд мав бути "маленькою людиною" в квадраті. По-перше, тому, що малий за o віком та ростом, по-друге, тому, що належить до гнаної національної меншини. Шолом-Алейхем не тільки героя свого наділив чеснотами свого народу, і читачі "заряжаються" від цих чеснот. А ми, спробувавши поєднати в межах цих уроків великих та малих (6, 8 та 11 класи) учнів, теж спробували поділитися з шестикласниками дорослими баченнями, а старшим дітям дати відчути себе духовно зрілими та щедрими. Старші обов'язково зрозуміють, що без любові до телички не виросли б в душі Шимека ("Пісня Пісень") слова: "О, ты прекрасна, возлюбленная моя, ты прекрасна!" Без розуміння Мотлом того, що "дитина - що кіт", не вихопилося-б в нього з грудей: "Я не можу дивитися, як б'ють кота. А вони сміються з мене. Я люблю кота - що ж у цьому поганого?" Я ЛЮБЛЮ ВЕСЬ СВІТ. Незважаючи на те, що "вони катюги".
       Завершити урок можна згадкою про ВСЕПЕРЕМАГАЮЧУ ВІРУ (був такий розділ у підручнику до теми "Біблія для дітей") ДАВИДА, який без одягу та зброї (можливо використання репродукції Давида Мікельанджело) перемагає озброєного та, здавалося б, захищеного сталлю Голіафа. До речі, хай діти знають, що шестикутну зірку називають Давидовим Щитом. Хай відшукають відповідну віру і захист собі.
       Домашнє завдання: твір-роздум на тему "Які риси характеру єврейського народу відобразив автор в "Хлопчикові Мотлі?""
       Р.S. Можливе використання на уроці карикатур Х.Бідструпа, картини Ярошенко "Всюди життя", ілюстрацій до "Маленького принца" (принц і роза/вулкани ).

       "ВІН ДИВИТЬСЯ ТІЛЬКИ ВГОРУ..."
(Вірші Г.Гейне та особливості авторського світогляду.)
       Досвід роботи показує, що твори Гейне сприймаються учнями досить легко. Поезії        Гейне пощастило з перекладами. Учнів приваблює чіткість і ясність думок, простота побудови речень, звичні образи природи, якими оперує поет. Його вірші легко вчаться напам'ять. Але аналізують ці тексти учні найчастіше досить поверхово. Зовнішня простота текстів неначе блокує читацький погляд у глибину твору, заважає осмислити його проблематику.
       Особливості дитячого світосприйняття ускладнюють засвоєння теорії літератури, літературознавчої термінології, особливо в молодших (5-7) класах. Але саме ці знання є тим необхідним інструментарієм, тим ключем, який відмикає таємницю побудови твору.
Програма 6 класу, де відбувається перше знайомство з Гейне, дозволяє не просто "пройти його", а виробити механізм читацького сприйняття художніх текстів саме в шостому класі.
       Працюємо зі словником літературознавчих термінів, використаних у підручнику. Варто витратити час на глибоке засвоєння і усвідомлення учнями статті "Алегорія".
"Алегорія - образне інакомислення, яскраве втілення в конкретному образі абстрактного поняття чи думки: у байках заєць виступає як боягуз, лисиця виражає ідею хитрості, підступності; осел - впертості, дурості; вовк - жорстокості; лев - сили; орел - свободи тощо".
       Для того, щоб вийти на розуміння терміну "Алегорія", потрібно докладно розібратися з незрозумілими словами та словосполученнями. Більшість учнів такими назвуть: "образне інакомислення", "абстрактне", "конкретне". Тому звертаємося до словника, статті якого адаптуємо до учнівського рівня. Найзручніше це зробити під час вивчення розділу "Байка в зарубіжній літературі".
       Тепер, знайомлячись із творчістю Гейне, необхідно також поновити знання ще одного літературознавчого терміна - "Метафора". Засвоєння цих термінів наблизить учнів і до розуміння поетичних образів у поезії Гейне "Самотній кедр". Учні зрозуміють, що кедр - це не дерево, так само, як і пальма - не дерево, а поетичні образи. Звертаючи увагу на категорію роду (кедр - чоловічий рід; пальма - жіночий рід), та на те, що вони дрімають, мріють, сумують, бачать сни один про одного, учні повинні прийти до розуміння того, що в цих образах втілена історія розлуки закоханих та стану їх душі. Це і є інакомислення, інакобачення, інакомовлення. Цей фрагмент "Книги пісень" стає першим знайомством зі збірником, який докладно вивчається в дев'ятому класі. Зрештою, головна проблема не в тому, як пояснювати книги взагалі, а дев'ятикласникам "Книгу пісень" Гейне. Проблема в тому, як учнів взагалі "затягти" до книги, а дев'ятикласників - до "Книги пісень" зокрема.
       Роки життя Гейне - 1797-1856. Але...Часовий відрізок в 20-30 років для п'ятнадцятирічних - сива і смішна давнина, як одяг, пісні і зачіски їхніх батьків. Відрізок же в півтора сотні років, який відділяє їх від Гейне - зовсім інша Планета. Як стиснути час? Як зробити їх і Гейне сучасниками? Тільки показавши, що його і їх (дев'ятикласників) турбують одні й ті ж проблеми. Один із можливих підходів до цього - влаштування оглядового уроку, на якому розглядатимуться елементи сучасної молодіжної культури, зокрема, поетичних текстів рок-пісень та пісень бардів у контексті світового літературного процесу. Це дозволить зламати стереотипи бачення цих явищ як контркультури, представниками якої вважають себе молоді бунтарі-підлітки. Ламати стереотипи почнемо з вивчення біографії Гейне, аналізу його власного бунту. Пробуємо довести дев'ятикласникам, на основі фактів, що поезія Гейне - контекстуальне явище, як і його життя. Поетичне бачення світу змушує його творити не тільки поетичні тексти, а, насамперед, поетичні вчинки. Гейне, перебуваючи в полі тяжіння і впливу бунтаря Шіллера (який не тільки стверджував, що поету "...завжди відкриті небеса", але й залишив заради літератури постійну службу і гарантований заробіток), теж не тільки говорить вустами ліричного героя:
       "Прощавайте, пишні зали,
       пишні франти, пишні дами!
       Хочу я податись в гори -
       І сміятися над вами",
а й залишає заради літератури нецікаву і обтяжливу службу в банку свого дядечка Соломона. Божевільний вчинок! На думку не тільки  Соломона і родичів, а й сучасних пересічних громадян будь-якої національності, для яких робота в банку - одна з найвищих мрій. Покинути банк - це бунт. Це -сильний вчинок. Насамперед проти загальноприйнятих норм як єврейської громади, так і німецького раціоналізму й поміркованості.
       Хвиля єврейських погромів, яка прокотилася містами Німеччини, вихлюпнула Гейне на французький берег. Там шок від антисемітизму німців змінюється (у вимріяному і міфологізованому Парижі) розчаруванням у "французах-Соломонах". Фінансова буржуазія Франції м'яко перевела революцію в "раціоналюцію". Скажена гонитва за грошима в суспільстві відбила інтерес Гейне до політики. І він опиняється в справді "магічній реальності" своїх друзів-митців і їх творів. Андерсен, Шопен, Бальзак, Ліст, Дюма, Берліоз, Гюго, Жорж Санд... Художники, скульптори, актори, співаки...
       Знайомлячи Францію з культурою Німеччини (як офіційною так і неофіційною), він впадає в немилість на батьківщині. Відмовившись від співпраці з різними емігрантськими угрупованнями - стає чужим серед них. Його незвичайна поведінка починає цікавити французьких жандармів, які, в свою чергу, пунктуально доносять на новоприбулого поета своїм німецьким колегам. Це нагадує змову кролиного короля з імператором удавів у Ф.Іскандера (твір якого "Кролики і удави" можна згадати на уроках позакласного читання).

"Так поззия й движется
Вам шипится, а мне - пишется…"
                                       А. Вознесенський

       Щодо Гейне, то він дійсно підноситься над Бійкою, яка є сумною реальністю. Поет пише: "Воно приречене, це суспільство! [...] Хай сконає цей старий світ, де гинула невинність, де царював егоїзм, де люди експлуатували одне одного!" І тут же додає про комуністичну перспективу: "Лише з відразою та жахом думаю я про той час, коли ці похмурі іконоборці візьмуть владу [...], вони вирубають мої лаврові гаї і будуть садити там картоплю; [...] і, леле! Зі сторінок моєї "Книги пісень" бакалійник поскручує кульочки, в яких продаватиме каву чи нюхальний тютюн...". Ось він, такий милий підлітковому серцю нігілізм, ось (а чому б і ні?) точки дотику різних культур і епох. Але (звернемо на це увагу учнів, незважаючи на тотальне заперечення, яке дійсно впадає в очі) є речі, які Гейне, безумовно, цінує понад усе. Це материнська любов ("Моїй матері"), дівоча краса ("І сині фіалки..."), плем'я дітей, як еталон моралі ("Я  дуже радий, дитино, що бачу тебе у вікні..."), вічні цінності природи ("Де зітхають вільно груди й вітри на волі віють..."). Мати, дівчина, дитина, природа - яка ж це "втеча від дійсності"? Нехай учні замисляться, від якої дійсності утікає поет.
       Аналізуючи тексти, підштовхнемо учнів до бачення постійно повторюваного образу висоти. Нехай замисляться, чи випадкова ця спрямованість ліричного героя і автора вгору? У прямому, побутовому, і переносному, метафізичному значенні. Нехай залишаться в їх учнівських зошитах ці спостереження, ці рядочки:
       "Я  звик високо голову держати...";
       "ї в небо ялину...";
       ".. .Я  на старім бастіоні,
       Зіпершись на липу, стою.
       Внизу у міському каналі...";
       ".. .Незнана красуня на кручі...";
       "... Він дивиться тільки вгору...";
       "Хочу я податись в гори..."
       До речі, останній уривок - ще один приклад літературного переспіву. В шостому класі учні засвоїли "Самотній кедр" Гейне і "На севере диком" Лєрмонтова. В дев'ятому - "Хочу я податись в гори" Г.Гейне та "Хотів би жити знову в горах" Д.Байрона. Тут гори - справжній верх, а не штучний верх людського суспільства. Суспільний верх для Гейне - низина, бо населений він "псами в окулярах", "кицьками в рум'янах". Це так схоже на рядки Маяковського:
       "Вам, проживающими за оргией оргию,
       Имеющим ванную и теплый клозет..".

       Поетичні тексти різних часів і народів мов би утворюють єдиний Метатекст.
       Це нагадує слова Пола Маккартні на одному з концертів "Бітлз", які він сказав, звертаючись до простої публіки: "Допоможіть нам аплодисментами. Ви ж, - додав він, звертаючись до публіки в ложах, - можете дзенькати своїми діамантами".
       Наслідування, запозичення, відлуння, переспіви. Необхідно пояснити учням, що прямі запозичення ("Самотній кедр" - "На севере диком") не вичерпують всі взаємовпливи одних творчих людей на інших. Існують більш глибокі і замасковані взаємовпливи.
       З підготовленим класом можна говорити вже про побудову, творення письменниками всіх часів і народів Метатексту з колом вічних тем та образів. Наведу такий приклад.
       Розмірковуючи над долею поета в вірші "Янголи", Гейне пише:
       "Той, хто знав самі страждання / Той, кого поетом звуть". Через сотню років з іншого краю землі відлунням звучить рядок В.Висоцького:
       "Позты ходят пятками
       По лезвию ножа
       И режут в кровь
       Свои босые ноги..."

       І цвєтаєвське:
       "Вскрыла жилы...
       Хлещет стих...".

       І рядки Пастернака:
       "Строчки с кровью убивают,
       нахлынут горлом - и убьют..."
       Повертаючись до теми вибору "банк чи поезія", верх чи низ, можна показати учням ще один ланцюжок:

       "Хотів би жити знову в горах...";  Дж. Байрон

       "Хочу я податись в гори..."; Г. Гейне

       "Лучше гор могут быть только горы..."; В.Висоцький

       "Но высокая в небе звезда
       Зовет меня в путь...";
       "Теплое место -
       Но улицы ждут отпечатков наших ног.
       Звездная пыль на сапогах...". В.Цой

       Відкрита разом з учнями гейнівська спрямованість у висоту є вічною спрямованістю людей різних націй, епох, поколінь до самовдосконалення. Гейне ж вона не залишає навіть в кінці життя, коли він на довгі вісім років опиняється фізично внизу, як він сам казав, "в матрацній могилі".Та незважаючи на це -  він залишається "нагорі", набагато вище за імператорів і королів, бо він продовжує творити небувалі художні світи. Прикладом цього є твори, сповнені веселощів та іронії, дотепності і закоханості в життя ("Богиня Діана", "Бог Аполлон", "Фауст", "Боги у вигнанні").
       Аналіз лише тільки назв цих творів не залишає сумнівів щодо спрямованості угору різних поезій Гейне.
       На уроках по вивченню поезії Гейне можна знайти місце для зближення з вивченим раніше "Маленьким принцом" Екзюпері.
       У Екзюпері: "Головного очима не побачиш. Найважливіше бачить лише серце".
       У Гейне:
       "Як море, в мене серце ~
       Нуртує і кипить,
       І скарб чудових перлів
       На дні його лежить."
       А також у ставленні Екзюпері і Гейне до дітей. Льотчик у "Маленькому принці" і ліричний герой в "Як вранці повз твій будинок..." не знаходять розуміння в "порядному" товаристві дорослих. Лише дитина з її чистою душею цікавиться ними і розуміє їх. Постійно наголошуючи на тому, що ліричний герой не є поет, потрібно постійно додавати, що за ним стоїть його Творець. Поет.
       Сльози, які проливає в дитинстві Гейне над Дон Кіхотом - це не сльози над телесеріалом. Це вибір, свідомий вибір Долі. І Дон Кіхота, і Гейне цькують не за національне походження, а за духовне походження, за стиль життя. Не випадково антиподом Дон Кіхота є Фрідріх Ротбарт з твору Гейне "Німеччина. Зимова казка".

       "У руки взяв він павиний хвіст
       І заходився змітати
       Столітній пил, що зброю вкривав,
       Мечі, кольчуги, лати."

       Учні зможуть зрозуміти, що Рудобородий - антиквар ненависті і мілітаризму, а Дон Кіхот - антиквар романтизму і духовної шляхетності. Не випадково, іменем "Барбаросса" (по-італійськи "рудобородий" - Ротбарт -" руда борода" по-німецьки) Гітлер називає план нападу на СРСР. А іменем Дон Кіхота в наш час називають усіх, хто піднесено протистоїть насильству і несправедливості.
       Не випадково фашисти спалювали твори Гейне, не випадково ще за життя він був заборонений на батьківщині: "Книжки тут і люди палали...".

       "Вполне возможно, что народ, у которого есть что-то донкихотовское, не всегда будет преуспевающим народом. Но я никогда не уступлю тем, кто называет его низшим народом [...]. Потому, что ведь когда-нибудь надо бросить вызов львам, даже с самим неподходящим для этой схватки оружием в руках. И нужен безумец, который начнет схватку, который станет примером". Антонио Мачадо.

                                                                

Урок до вивчення роману М.Булгакова
"Майстер і Маргарита" в 11 класі

Пояснювальна записка
       Перші три глави роману - це "ворота", які не можна проминути, бо не потрапиш потім в такий цікавий "двір". Ввійти треба саме через "ворота", хоча вдертись можна й "поза грушею, десь через тин". Перші три глави роману це камертон, який налаштовує читачів-учнів  не тільки на вивчення, а й на розуміння тексту. Ввійти учневі з таким текстом в багаторічні діалогічні стосунки набагато важливіше ніж успішно скласти державну атестацію.
       Щодо мови на якій читати текст, то воля ваша. Але бачить Бог, писаний текст на російській, і якщо діти хоч трохи володіють мовою оригіналу… Теж саме й по відношенню до Гете, Шекспіра та Басе…Тож рушимо до Майстра.
       Саме тут вхід до роману М.Булгакова "Майстер та Маргарита"

       Тема: роль опису зовнішності героїв та предметного світу  для символізації їх образів.
       Мета: вдосконалювати навички аналізу, закріплювати вміння творчого читання художнього тексту (на матеріалі перших трьох глав.)

       Головне, це вміння ставити питання, звернені до тексту та до автора цього тексту. Ось які питання ми пропонуємо розглянути на протязі уроку:
       - В якому історичному часі та просторі відбувається дія перших трьох глав?
       А це Москва за часів "понтового" Сталіна, та  Ершалаїм за часів "понтового" Пілата.
       - Як ці глави змонтовано, прилаштовано одна до одної?
       А прилаштовано їх ось як. Останнє речення першої глави - є першим реченням другої. В свою чергу останнє речення другої глави - повторюється першим реченням в третій. І це, здавалося б, тільки графічне оформлення тексту, оформлює й формує читацьке сприйняття всіх наступних 30-ти глав. Читач має прийняти правила гри, які йому пропонує Булгаков. А пропонує він читачеві фантастичний сюжет, стильове розмаїття в його викладенні, ліризм пронизаний сатирою та гротеском - тобто ускладнену оповідну структуру з поліфонічною організацією художнього матеріалу.
       Коротко кажучи, які ворота, таке й все місто за ними. Місто  Москва, та місто  роман. Важливо, що над чим тяжіє, і чим все це з'єднано.                                
       - Проаналізуйте послідовність напоїв, які замовляють герої?
       І чому послідовність саме така: нарзан - пиво - абрикосова?
       Вдавшись до найпростішого аналізу ми вийдемо на наступне:
       Мінеральна вода - найглибша, найчистіша, природна. Соль землі.
       Пиво - напій рослинного, теж природного, а не штучного походження. Коріння хмелю й ячменю теж в землі, хоч і не так глибоко, як мінеральна…
       Абрикосова - вода з під московського крана плюс ароматизатор й харчовий барвник.        Істина - московського розливу, ТІПАВОДА, ТІПАПРАВДА, ТІПАЛІТЕРАТОРИ... Фантом, ерзац, муляж, чучело - замість напою. Не тільки відсутня соль землі (в значенні мінеральна вода,) а й біблійне "Ви Соль Землі" по відношенню до учнів і послідовників Ісуса. В СРСР стерті уявлення про добро та зло. Тут немає головного - Бога та Диявола. Тут, в цій країні, не вгамувати спрагу. Ні спрагу за прохолодою й чистотою, ні спрагу за достойним життям. Ця абрикосова лиш розпочне довгий список суцільних  и "всєобщих" московських злиднів: це й чай в варьете, в який з відра доливають сирої води, і осетрина другої свіжості, і квартирне питання, і запис в чергу по папір, і плаття з "Парижу", і штиблети на босу ногу, і Перелигіно-Переделкіно, і слабенькі лампочки, і керосинки на комунальних кухнях, і "засідання" акустичної комісії разом з Міліцей Андреевной Покобатько… В московському світі 20-30 років нещасні всі, і ті, що правлять, і ті, ким правлять. А інакше еліта (а саме вона може потрапити до столичного варьете, не Дунька ж з трудоднями!) не лазила б рачки між стільців, збираючи гроші з підлоги, не бігла б на сцену за білизною, взуттям та одягом.  Сцена в Варьете - чудова ілюстрація для учнів про те, що буде тим, хто догодить владі на найвищому щаблі службової драбини.
       Важливо саме тут звернути погляд учнів на постійність бінарних опозицій, що пронизують роман: кохання - ненависть, вірність - зрада, світло - тінь, щирість - підступність, а коротко кажучи -  Справжне і Несправжне, Вічне й Тимчасове.
       - Коли отримав освіту Берліоз( Який його освітній рівень, вік, як у нього з головою, адже він Голова МАСОЛІТу ?)
       За віком, Голова МАСОЛІТу - приблизно сорокалітній. За мовою, колом знань і хронологією - випускник царського університету, який пристосувався до вимог нового часу.
       - Проаналізуйте різницю в одязі Берліоза, Бездомного та Воланда.
(До речі, в Майстра крім 100 тисяч був ще й чудовий СІРИЙ костюм, як і в Воланда!) Що вражає героїв в одязі Воланда, та його речах?
       В опозиції Берліоз - Бездомний, Бездомний дійсно бездомний, (хоч його вірші й на першій сторінці) бо в нього пожовані білі штани, чорні тапочки, заломлена на потилицю кепка, ковбойка та скуйовджене волосся. Виходячи з аналізу призначення більшості кімнат МАСОЛІТА - розподіл дач, квартир та путівок, мрії і розмови про них, доходимо до відкриття, що навіть тут - бездомні всі. Та й сама Маргарита, маючи двоповерховий будиночок зі служницею - теж нещасна, і справжнього дому не має, аж поки не знайде справжній притулок в підвалі Майстра. Ось що таке справжній ДІМ! Тому, що не цегляний будинок дає відчуття щастя, а внутрішній, той, що вибудований в душі.
       Бездомний-Бездумний-Безголовий і в прямому й в переносному розумінні.
       І це в противагу відчуттю щастя Майстра, від здавалося б нікчемного підвалу!"… величезна кімната, чотирнадцять метрів, - книжки, книжки й грубка. Ай, яка в мене була "обстановка!"
       А мова? Берліоз же - огрядний, лисий, одягнений в сіреньку літню пару, з пристойним капелюхом, ретельно виголений. Він набагато вищий і авторитетніший у цій раптом безлюдній московській алеї. Він вищий, багатший - поки не з'явиться Воланд. Ось тут вже обидва "літератори" розуміють, хто є хто. Бо у Воланда дорогий сірий костюм, закордонне, під колір костюму, взуття, сірий берет (нечувана річ!), ціпок з стильним набалдашником. І все це літератори визначають на відстані, не зазираючи на етикетки. Якщо це привертає увагу не тільки Бездомного Івана, а й домного Берліоза ( бо у нього є й квартира й дача), то це означає, що вони одягнені вражаюче бідно, живуть в самих злиднях… Та хіба тільки вони? І в їх розмові це враження лише посилюється Воландовим перснем, портсигаром з діамантами, а головне його абсолютним Знанням Всього, а потім і здивованим вигуком: " Що ж це у вас, до чого не кинься - нічого немає!?" Так, в СРСР немає не тільки Бога і Диявола, а навіть нормальних напоїв та одягу! Тепер можна відповісти і на наступне запитання: 
       - Для чого автор влаштовує першу зустріч героїв один з одним та з читачем в безлюдному місті?
       Зрозуміло, чому на "шаховій дошці свого роману" Булгаков  лишає лиш  три постаті-фігури. Це ясна позиція, зручна для аналізу. Тут видно, хто пішак, а хто справжній Король, й до чого воно йдеться. А йдеться тут - до мату цьому світу. Світу брехні і облуди.
       - Чому й у другій главі ключові сцени теж подано автором "сам на сам". Чому прокуратор виганяє варту з балкону?
       Тут також домний Понтій з бездомним Ієшуа. Але один і  в розірваному хітоні, з зв'язаними руками та синцем під оком - щасливий, а інший,  і "в білому плащі з кривавим підбоєм"- нещасний! Пілат теж нудиться своєю поважною роботою в Ершалаїмі, як Берліоз своєю у Москві. Як Берліоз, що мріє про втечу у Кисловодськ, так і Понтій мріє про втечу\пенсію на острів в Середземному морі. Один все метушиться, бо намагається вгодити і імператорові, і первосвященикам, і місця не втратити, й доплату до пенсії заробить, а інший -  життя віддає, щоб людям хоч трохи освіжити уяву.  Пілат-Голова, як і Берліоз-Голова теж мріє про прохолодну воду (підставити висок під прохолодну воду і так завмерти). Тому й радить  Ієшуа Понтію " залишити палац та прогулятись пішки в околицях". " Твоє життя куце - ігемон!" - звучить як вирок не тільки для прокуратора Іудеї, а й для московського бомонду. Нікчемність, злигодність бездуховного світу, за всіх часів.
       В цій главі теж безліч паралельних образів й картин предметного світу. Та ж сама ластівка, що вільно влітає та вилітає в палац Пілата - це символ вільної волі. Берліоз на алеї бачить марево - Воланда, Понтій в галереї бачить марево - голову Ієшуа. Прокуратор відчуває, що щось недоговорив, чи недослухав, так само як недослухав, кинувшись до трамваю Берліоз.
       Треба щоб учні звернули увагу й на риси, що роблять Ієшуа схожим і несхожим на Івана Бездомного. Обідрані обоє. Стоптані сандалі Ієшуа, та тапочки Івана. Але за чим й для чого вони топтали Землю?
       - Чи знають герої іноземні мови?(Адже мова - це перепустка в знання про минуле?) Для чого вони використовують це знання?
       Один знає мови й істину, а другий тільки слухняне телятко, що намагається двох маток ссати. Один готовий, будь за що, домогтися хоч Берліозового рівня, а інший насміхається з Самого Імператора - отця народів.
       На самому початку вивчення роману слід звернути увагу учнів й на безліч символічних переспівів з іншими літературними творами:
       Рукавички Воланда у травні - Краківська ковбаса для "простих", якої Ф.Ф. Преображенський торкається в рукавичках.
       Абрикосова вода, одяг Бездомного і одяг та зовнішність Елізи Дулітл. Взуття джентльмена  у Б.Шоу.
       Котлети з моркви в "12 стільцях"- та м'ясо, золоті та срібні шпаги, глек з вином, лимон і золоте блюдо в "Майстрі…"
       Фальсифікат не тільки води, а й святості - 12 членов МАСОЛІТу- 12 апостолів
       Приклади і паралелі можна множити і множити як домашні відкриття і спостереження на оцінку "вищого рівня"
              
       Висновки: Добре, що ми детально розглянули три перші глави роману - своєрідні "ворота" до нього. Тепер ми бачимо, що  роль опису зовнішності героїв та предметного світу дійсно служить авторові  для символізації їх образів. Наше повільне читання та набуті навички аналізу художнього тексту дозволяють нам продовжити знайомство з романом на достатньо-професійному читацькому рівні.
       Домашнє завдання: придумайте ім'я для сайту Воланда в ІНТЕРНЕТІ, якби він вам таке доручив.
       Зверніть увагу на трійцю "Заспокойтесь, заспокойтесь, заспокойтесь професоре" в мережі ІНТЕРНЕТ W W W. Герої бачать тільки першу літеру імені в паспорті Воланда.
Методичні роботи з зарубіжної літератури вчителя Попельнастівської З/О школи І - ІІІ ст. Валерія Жванка